Коментарі

Адаптація землеробства степової зони до умов підвищення посушливості клімату

08.11.2012

В останні роки в усьому світі дуже активно обговорюються питання зміни клімату. Взагалі клімат – категорія нестійка та мінлива. Так було завжди, однак з початку 80-х років минулого століття кліматичні метаморфози стали значно помітнішими.

Лише за останні двадцять п’ять років середня температура повітря  в середньому по Україні зросла приблизно на 1,5 °С, що свідчить про дуже швидкі кліматичні процеси. За свідченням керівника Гідрометцентру України Миколи Кульбіди, особливо це помітно взимку, у січні і лютому. Середня температура у ці місяці  зросла на 2,3 – 2,5°С. У липні та серпні температурне зростання становить 1,5 – 1,8°С, що також є досить високим показником. Натомість у перехідні сезони зміни проходять не так помітно.
В Інституті зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України проведено аналіз багаторічних спостережень у південному Степу (метеостанція «Херсон», яка вважається його центром) за температурним режимом за останні 35 років. Вони свідчать про значне потепління, однак тенденція суттєво відрізняється від тієї, що спостерігається в цілому по Україні. Так, середньодобова температура за рік з 1976-1980 по 2006-2010рр. зросла з 9,3°С до 11,3°С, тобто на 2°С. Найбільше зростання температури спостерігалося в липні та серпні – на 3,3°С і 4,4°С відповідно При цьому таке зростання має чітку закономірність у кожному  п’ятирічному блоці. Також слід відмітити стійке підвищення температури на 1 – 1,2°С у квітні та травні, що дуже негативно впливає на початковий ріст і розвиток ранніх ярих культур. Разом з цим чітких змін суми опадів за рік в останні роки не простежується, однак спостерігається збільшення амплітуди коливань річної суми опадів – від 287,7 мм у 2011 році до 679,0 мм у 1997-му. У травні, червні і липні кількість опадів практично не змінилась, а в серпні і вересні вони за цей період дещо зменшились, що погіршило вологозапаси в ґрунті і умови отримання сходів озимих культур.
В цілому зменшення кількості опадів у квітні за умов зростання температур значно погіршують умови сівби і негативно впливають на розвиток рослин ранніх ярих культур, а аналогічні зміни в липні і серпні – озимих культур. Слід також відзначити збільшення частки опадів зливового характеру, що призводить до значних втрат через змивання в низини.
 Попередній аналіз агрометеорологічних показників, проведений в Інституті  зрошуваного землеробства, свідчить про те, що в південному Степу спостерігаються істотні зміни:
·        підвищується середньодобова річна температура повітря, особливо в другій половині літа;
·        збільшується надходження теплових ресурсів у зв’язку із зростанням тривалості вегетаційного періоду та суми активних температур;
·        посилюється континентальність клімату (амплітуди коливань температури повітря), що може вплинути на біорізноманіття агроландшафтів;
·        зростання кількості опадів зливового характеру;
·        підвищення випаровуваності за вегетаційний період.
Такі зміни вимагають розробки, удосконалення, та адаптації систем ведення землеробства, а також технології вирощування сільськогосподарських культур у південному Степу, особливо при виробництві насіння. Хоча в цьому напрямку вже проведено багато досліджень і є ефективні розробки, у подальшому необхідно сконцентрувати увагу на таких основних напрямках:
·        покращення вологозабезпечення посівів за рахунок зрошення;
·        збільшення накопичення та економного використання вологи опадів з ґрунту;
·        створення посухостійких сортів і гібридів.
На півдні України найбільш ефективним методом для накопичення вологи в ґрунті є зрошення. Воно повністю змінює умови ведення землеробства, дає можливість підтримувати вологість ґрунту на потрібному для культур оптимальному рівні і тим самим створює сприятливі умови для нормального росту й розвитку рослин. Так, за багаторічними даними ІЗЗ, середня врожайність озимої пшениці становить 60,4 ц/га, кукурудзи на зерно – 95,7 ц/га, сої – 29,4 ц/га. Зрошення забезпечує у 2-6 разів вищі врожаї всіх без винятку культур. Тому вкрай необхідно прискорити відновлення роботи зрошуваних систем, що ефективно функціонували в цьому регіоні до розпаду СРСР, а в найближчому майбутньому розпочати будівництво нових.
В умовах кліматичних криз зростає роль розміщення посівів з урахуванням агробіологічних особливостей культур. Тому структура посівних площ повинна бути головним біологічним фактором регулювання водного режиму. В ній необхідно збільшити частку посухостійких культур (сорго, просо) та оптимізувати площу пару. Про ефективність чорного пару свідчить і нинішній рік, коли після нього в господарствах Херсонської області збереглося 84-86% посівів озимої пшениці, а після інших попередників - лише 12 – 14%.
Наші дослідження переконливо свідчать, що причиною неврожаїв у степовій зоні є не мала кількість опадів, а невиправдана втрата вологи. Для успішного протистояння посусі система агротехнічних заходів повинна забезпечувати якомога більше накопичення вологи в ґрунті. Для  покращення  вбирання води ґрунтом необхідно відповідною системою заходів підтримувати високу його водопроникність, а для зменшення випаровування вологи з верхніх шарів ґрунту, слід припинити капілярне переміщення води до поверхні, перетворивши верхній шар ґрунту в захисний шар, що запобігає випаровуванню вологи. Пухкий верхній шар, а також наявність мульчі значною мірою гальмує надходження води до поверхні ґрунту і тим самим зменшує випаровування.
В системі вологонакопичення і боротьби з посухами у південному Степу виключно важливу роль відіграють полезахисні лісосмуги. Вони зменшують силу вітру, затримують сніг і воду на полях, запобігають ерозії ґрунтів, захищають територію від дефляції і покращують мікроклімат на полях.
Дуже важливим заходом адаптації до змін клімату є створення посухостійких сортів і гібридів, які раціонально витрачають вологу.
В умовах можливих змін необхідно:
-  провести моніторинг основних агрометеорологічних показників за останні сто років на основних метеорологічних станціях України, встановити напрям змін клімату і провести прогнозування змін на 5, 10, 20 років.
- провести поглиблені дослідження з метою оптимізації районування провідних сільськогосподарських культур на основі оцінки природних агрокліматичних ресурсів в умовах подальших змін клімату;
- створити нові сорти і гібриди з оптимальними параметрами адаптованості до посушливих умов;
- відновити зрошуване землеробство як запоруку отримання стабільного врожаю культур на основі розробки водозберігаючих способів і режимів зрошення;
- розширити площі посівів посухостійких культур з метою стабілізації виробництва рослинної продукції, насамперед сорго, проса.
 
 
Раїса Вожегова,
директор Інституту зрошуваного землеробства НААН України